Лекції Невіла Годдарда: «Нескінченні стани» [1967]

___(??) дуже практична ніч, але декому вона може здатися духовною, оскільки це слово вжито, я б сказав, у якийсь дивний спосіб. Це справді не практична ніч. Я особисто вважаю, що ми з вами, всі зацікавлені тут, повинні дивитися на істинність цього закону, на його дію так само ретельно, як ми застосовуємо закон, як і будь-що в цьому світі. Сьогодні ввечері я досить чітко покажу вам, як діє цей закон.

Нам сказано: «Нехай не тривожиться серце ваше» — це 14-й розділ від Івана — «Нехай не тривожиться серце ваше; ви віруєте в Бога, віруйте й у Мене. У домі Отця Мого багато осель; якби це було не так, чи сказав би Я вам, що Я йду приготувати вам місце? А коли Я піду й приготую вам місце, Я знову прийду і візьму вас до Себе, щоб там, де Я, були й ви» (вірш 1). Тепер ви думаєте, що хтось розмовляє з групою чоловіків, безсумнівно, як я тут. Але куди він йде? У кінцевому сенсі він повертається до джерела. Він сказав: «Я вийшов від Отця і прийшов у світ; знову покидаю світ і повертаюся до Отця» (Івана 16:28). Отже, якщо він збирається підготувати місце, він збирається підготувати місце, де він є. Він повертається до Себе, джерела всіх явищ, Отця, щоб ви могли бути в цьому джерелі, щоб ви могли відкрити джерело явищ життя, але всіх явищ. Ось куди він іде. Він є дорогою до всього на світі, але саме сюди, до Отця.

Сьогодні ввечері ми розглядаємо це на такому рівні, щоб кожен знав, як принести в цей світ те, що він хоче. Мені байдуже, що є на світі, бо він — джерело всіх явищ. Він іде до того найвищого, яким є Отець, і всі прибудуть до Отця, щоб відкрити джерело. Що ж, сьогодні ввечері, я думаю, я можу сказати вам джерело. Сьогодні ми витрачаємо мільярди на програму боротьби з бідністю, на програму проти цього, проти цього. І єдина всепоглинаюча річ, яка нам потрібна в цьому світі, яка не коштуватиме жодного цента, це абсолютно нова концепція, нова христологія, нове знання про Христа: новий спосіб мислення людської уяви як Христа. Христос є джерелом усього в цьому світі. Воно створює все. Але поки церкви вводять світ в оману, навчаючи якусь зовнішню істоту, яка жила і померла 2000 років тому, звертаючись до нього й молившись, ви ніколи… ви можете віддати мільярди, мільярди, мільярди на програми боротьби з бідністю, і ви ніколи цього не подолаєте. Вони просто переріжуть вам горло в той день, коли ви це припините. Це життя. Але навчи людину звертатися до себе, що вона є джерелом явищ життя. Отже, надзвичайна потреба світу в цій новій христології. Ви можете піти і навчити цьому. Ви можете розповісти всім, кого зустрінете в цьому світі. Бо без цього мені байдуже, що ти робиш, ти ніколи не принесеш у цей світ того, чого хочеш, чого хоче світ, чого хоче весь величезний світ.

Тепер тут: “У домі Мого Отця багато осель”, незліченних осель. «Якби не так, то чи сказав би я вам, що йду приготувати вам місце? А як піду, прийду знову й візьму вас до себе, щоб і ви були там, де я». Ну, ви чули на найвищому рівні, який веде вас до Батька, і немає шляху до Батька, крім мене. Тобто він говорить вам, що він є Батьком; і коли ви підете цією дорогою, і тільки цією дорогою, ви знайдете джерело явищ.

Але зараз я покажу вам цей шлях, той самий шлях. Я повинен твердо вірити, що Христос справді є моєю Уявою. А тепер послухайте ці слова Блейка. Ви знайдете це в його 60-й пластині Єрусалиму. «Вавилон висміює»…ви всі знайомі з історією про Вавилон, про Вавилонську вежу, багатоголосі, кілька змішаних голосів, так що ніхто не розуміє іншого. Сьогодні у нас те саме, навіть коли ми говоримо однією мовою. Так що комуніст зробить цю заяву і буде говорити про демократичну країну, маючи на увазі Румунію, Болгарію, Чехословаччину, і вони говорять про них як про демократії. Ми з вами використовуємо те саме слово демократія, ми не маємо на увазі таку демократію. Для нас демократія базується на принципі компромісу, але не на компромісі принципу. А тут ми знаходимо зовсім не наш принцип, повний компроміс принципу, і вони називають це демократією. Отже, ми не маємо на увазі те саме, коли вживаємо те саме слово. Отже, у нас є Вавилон, це Вавилон, увесь величезний світ є Вавилон.

Тож Блейк робить таку заяву: «Вавилон висміює, кажучи, що немає ні Бога, ні Сина Божого, що ти», — а тепер уважно слухай — «що ти, о людська уява, о божественне тіло, — це омана; але я знаю тебе», — а тепер послухай — «О Господи». Він називає свою чудову людську уяву Господом. «О Господи, коли Ти встанеш на моїх очах». Так, вранці, коли повертається уява, прокидаються очі і бачиш знайомі предмети. Це саме життя…це життя. Я кажу вам з досвіду, що весь величезний світ оживлений вашою власною чудовою людською уявою. Якщо не повернулося, це смерть. Життя – це лише діяльність уяви. Отже, «Коли ти постанеш перед моїми очима»—де—«навіть у цій темниці, у цьому жорні заліза». Тут щось мертво. І він каже нам, навіть коли ти повернешся сюди, постанеш перед моїми очима і зробиш мене живим, навіть у цьому підземеллі… і він закликає і звертається до своєї чудової людської Уяви як до Господа.

Тепер воно все знає, воно все, воно всемогутнє. Чи можу я сказати тобі, якщо ти забудеш щось сьогодні ввечері, знаючи, що твоя Уява, твоя власна Уява—не його, твоя Уява—це Ісус Христос, ти можеш сказати: «Дякую, Батьку»—це Батько—«Ти завжди мене чуєш», чи знав ти, що в недалекому майбутньому, за кілька хвилин, це повернеться? Визнайте його Господом. ___(??) визнав його Богом. Є тільки Бог. Є лише Господь Ісус Христос, і Ісус Христос є вашою чудовою людською уявою.

Таким чином, нині надзвичайно потрібна нова христологія, нове знання про Христа. Церкви зовсім заблукали. Повністю новий ___(??) вашої власної чудової людської уяви як Христа. Поки цього не буде зроблено, ви виділите незліченні мільярди на боротьбу з бідністю, на боротьбу з цим. Дозвольте сказати вам з досвіду, що ви не можете дати бідній людині достатньо, щоб задовольнити його; того дня, коли ти це припиниш, він переріже тобі горло. Я розповім вам особисту історію. Коли я був хлопчиком на Барбадосі у Вест-Індії, маленькому крихітному острові, був чоловік на ім’я Шон. Його тримали його ___(??), просто мізер. Він жив на тій самій вулиці, що й ми. У сусіда, містера Джонса, була корова. Коли я був хлопчиком, молочних продуктів не було. Якщо тобі хотілося молока, то ти тримав або корову, або тримав козу, і мав своє молоко від тварини. Але не було молочарні, де можна було б купити молоко. Що ж, у корови було теля, і воно давало більше молока, ніж могли використовувати Джонси, і вони послали служницю сказати містеру Шону: «У нас надлишок молока, воно вам нічого не коштує, чи не могли б ви використати кварту молока?» І він був у захваті від кварти молока. Тож щодня вона випивала кварту молока.

Настав кінець часу, коли корова знову телилася, і її потрібно було висушити для майбутніх пологів, і покоївці було наказано повідомити містера Шона, що молока більше не буде деякий час, можливо, ще чотири тижні. У корови народжувалося теля, і через деякий час молоко було готове для споживання людиною, і він знову отримував свою кварту молока. Знаєш, що він сказав? Він сказав цій жінці: “Ти повернись і скажи містеру Джонсу, що якщо він знав, що не може так продовжувати, то чому він це почав? Він привчив мене до кварти молока на день, і тепер у мене немає молока”. Дозвольте вам сказати, він просто представник усього світу, якому ви даєте будь-що. Ви починаєте давати будь-кому щомісяця або щороку, і припиняєте це, і ви стаєте їхнім ворогом. Вони повністю забувають те, що ви робили в минулому. Отже, ви виділяєте мільярди на боротьбу з бідністю, і ви зупиняєте це, наважуєтеся це зупинити, і вони спалять ваше місто дотла, зітруть усе, тому що ви щось зупинили.

Але принесіть нову христологію і скажіть їм, що вони не потребують, щоб ви їм щось давали. Що в них є джерело всіх явищ життя, і цим джерелом є їхня власна чудова людська уява, а це Ісус Христос. Але замість того, щоб навчити їх цього, вони розповідають їм, що Ісус Христос жив і помер 2000 років тому, і Він все ще, в їхній свідомості, страждає за них, поки вони страждають. І не знають, хто такий Христос. Священики, які їх навчають, вони теж цього не знають. Отже, ви сьогодні ввечері перевіряєте це, щоб ви могли якимось чином почати впливати на світ, щоб змінити цю концепцію та створити нову христологію, нове мислення про людську уяву. Бо людська уява – Христос. Ніколи не було іншого Христа; немає іншого Христа.

Тепер дозвольте мені розповісти вам те, що я знаю з досвіду. Він починає: «Нехай не тривожаться ваші серця; ви віруєте в Бога, віруйте також і в мене». Це говорить уява. Я кажу, що звичка хвилюватися виявляє відсутність віри у суверенітет Бога. Ти віриш у Бога, вір і в мене. А ти хвилюєшся? Ну, якщо ти хвилюєшся, то ти не віриш у мене. Отже, ось зізнання у вашій невірі у суверенітет Бога. Тепер він продовжує: “У домі Мого Отця є багато осель; якби не так, чи сказав би Я вам, що Я йду й приготую вам місце? А коли Я піду й приготую вам місце, Я знову прийду й візьму вас до Себе, щоб і ви були там, де Я”.

Ну, відразу після Другої світової війни — у нас їх було так багато з тих пір — моя дружина, дочка і я поїхали на Барбадос. Ми думали, що у нас не буде зворотного квитка…Спустіться вниз і проведіть деякий час і повеселіться. Так ми допливли до кінця року, коли закінчилася війна в 45-му. Тож ми вилетіли на єдиному кораблі, який плив вниз. Поїхав до Тринідаду, а потім полетів на Барбадос. Наприкінці 1945 року, у березні, я подумав, що мені краще піти й домовитися про свій зворотний переїзд до цієї країни, бо у мене було побачення 1 травня. До 1 травня я мав бути тут… тобто на Сході. Тому я пішов до брата і сказав, що хочу повернутися 1 травня. Він сказав: “Ви маєте на увазі, що ви приїхали з Нью-Йорка, самого центру всієї діяльності в цьому світі, не домовившись про повернення? Є два маленькі, крихітні кораблі, які обслуговують усі ці острови, і є десятки і десятки островів. Ви хочете сказати, що ви були настільки дурними, щоб приїхати сюди з квитком в один кінець, не домовившись, поки ви були в центрі всього величезного фінансового світу, і не домовилися?” Я сказав: «Ну, я не зробив». Ну, він сказав: «Я подивлюся, що зможу зробити».

Що ж, він має величезну владу на острові. Він нічого не міг зробити, але нічого. Він не міг ні на кого вплинути. Список… сотні й сотні чекають у списку… Я не міг вибратися з того острова до кінця вересня, навіть у списку очікування. Я сказав: «Добре, я вийду». Тож я сидів у своєму готельному номері в гарному м’якому кріслі і дозволив цьому кріслу стати маленьким корабликом. На Барбадосі в ті часи не було глибоководної гавані. З тих пір ми його маємо, але тоді у нас були маленькі човни, які доставляли нас до кораблів, які стояли на якорі в бухті. Вони були поставлені на якір за милю, три чверті милі, і ви брали ці маленькі човни, гребні вручну або на маленькому катері. Я сів у своє крісло і припустив, що я на човні. Човен везе мене до човна в гавані, і я піднімаюся по трапу. Піднімаючись по сходах, я відчуваю крок за кроком за кроком, роблячи все природним і справжнім.

Ну, я зробив це… Я сів у човні на своє крісло і зробив стілець човном. І тоді я відчув ритм води. Потім, коли ми підійшли до того місця, де маленький човен причалив до великого корабля, я дозволив моєму братові Віктору взяти мою маленьку донечку Вікі на руки на корабель і піднятися по трапу. Потім я дозволив своїй дружині йти наступною та іншим, а я пішов за ними. Підходячи, я відчував крок за кроком за кроком. Коли я піднявся на вершину, мій розум блукав. Я повернув його на базу і повторив всю дію. І воно знову блукало. Потім я повернув його. І я продовжував повертати його назад, аж поки, нарешті, піднявшись на самий верх, я не зміг розвернутися, взятися за борт і з ностальгією озирнутися на острів Барбадос, бо ми зараз пливли. Я зробив це… а потім через кілька секунд дзвонить телефон і мені дзвонить агент і каже: «Містер Годдард, це компанія Alcoa Steamship Company, не могли б ви приїхати до нас?» Я пішов до них, і вони сказали: «Ми скасували рейс з Америки, і ми маємо для вас ваш пропуск». Тож я взяв свій проїзд, і того дня, щоб повернутися вчасно до 1 травня, ми відпливли. Я підійшов… і мій брат зійшов першим з моєю донькою на руках, потім прийшла моя дружина, моя невістка, сім’я, коли вони піднялися по трапу.

Джерелом був мій уявний акт. У Святому Письмі сказано, що Ісус Христос є джерелом усіх явищ: «Ним усе повстало, і без Нього ніщо не повстало, що повстало» (Івана 1:3). Ну, якщо він робить все в цьому світі, а я знаю, що зробив, то хто такий Ісус Христос? Хіба він не моя чудова людська Уява? Коли він описаний у Посланні до коринтян як сила Бога і мудрість Бога, хіба це не моя уява? Я нікому не молився. Я ні на що в цьому світі не став на коліна і не молився. Я сів у крісло й розіграв сцену, яка, якби була правдою, означала б, що я пливу. І коли воно набуло відтінків реальності й усієї чуттєвої яскравості природності, задзвонив телефон. І ось за кілька хвилин я отримав підтвердження своєї поїздки до Нью-Йорка, що я й зробив, коли прийшов час. Це було зараз у березні. Я не хотів їхати в березні; Я хотів провести чотири місяці на Барбадосі. Ми спустилися в грудні… Я хотів чотири місяці… і тому, коли настав кінець квітня, ми сіли на той човен, як я собі це уявляв, і піднялися по трапах, і попливли, і прибули вчасно, щоб виконати мій контракт на Схід.

Тож де творча сила Всесвіту? Де Христос? Хто такий Ісус Христос? Хіба Христос не віддав Себе за мене? Як говорить нам Павло, він полюбив мене і віддав себе за мене. Він віддав себе за мене, в якому сенсі? Він став мною. Христос став мною, щоб я міг стати Христом. Він став таким, як я, щоб я міг бути таким, як він. Ну хто ж він тоді в мені? Він — моя власна чудова людська уява…тобто Христос. Іншого Христа ніколи не було і ніколи не буде. Тож випробуйте його та перевірте, чи це Христос. Ну, а якщо це Христос, чи потрібно тобі хтось підтримувати тебе? Чи потрібна якась кампанія в цьому світі для кампанії проти бідності? Будь-хто з цього натовпу, хто отримує допомогу, якби тільки міг повірити в Христа. Вони всі ходять до церкви, дозвольте вам сказати, вони всі ходять до церкви, вони всі є членами цього ізму, того ізму та іншого ізму. І з того, що їм дадуть, вони віддадуть, щоб підтримати всю цю емоційність. І вони не знають джерела явищ життя.

Вони думають, що їхні доходи надходять від дядька Сема, а його не існує. Немає дядька Сема. Немає такого поняття, щоб уряд мав гроші. Будь-які гроші, якими володіє те, що ми називаємо урядом, вони беруть у вас, перш за все вони беруть у мене. Він не може віддати жодної копійки, доки спочатку не забере його у нас. Тож воно забирає у нас і дає. І вони думають, що це не від нас, це від дядька Сема, а дядька Сема немає. Ось ми продовжуємо, цей світ Пека, забирає в нас те, що ми заробили, щоб віддати тим, хто ніколи не буде… усі вони Шони, усі вони містери Шони. І того дня, коли ми це припинимо, вони переріжуть горло…критикуватимуть так званий уряд за те, що він зупинив подарунок.

Коли церкви… вони не зазнали невдачі в тому, що думає світ. Вони не змогли розповісти правдиву історію Христа. Вони не повинні виходити, роздавати бідним і робити все це. Вийдіть і розкажіть бідним, ким насправді є Христос! І скажіть кожній істоті в цьому світі, хто такий Ісус Христос. Якщо я скажу тобі, хто він, а ти перевіриш його та доведеш, чи це має значення, що думає світ? Якщо у мене є докази чогось, то чи важливо, що хтось про це думає? Якщо я доведу це у виконанні, яке значення має те, що про це думає світ? Чи повинен я піти і запитати будь-якого священика, будь-якого рабина, будь-якого священика, що він думає про це, чи можу я перевірити це і під час тестування це довести? Ну це…непронумеровані штати всередині, ви вибираєте штат, заходите в цей штат і займаєте його. У домі мого Отця є незліченні оселі.

Отже, коли нам сказано в Писанні, що він великий пастир, добрий пастир, і він знає своїх овець, а вівці знають його. Ну як ви думаєте, хто вони? Ми знайшли, ким є Христос, і Він добрий пастир. Ну а хто такі вівці? Всі мої бажання, вони мої вівці. Це повністю залежить від мене, щоб взяти свої бажання туди, де вони справді належать. Вони заблукали, бо я не знав пастуха. Коли приходить добрий пастир, він приймає всі бажання — моє бажання щодо тебе, моє бажання щодо себе, моє бажання будь-чого в цьому світі — це мої вівці. Тож я збираю всіх моїх овець, які заблукали, і приводжу їх до кошари. Як мені привести їх до складу? Отже, ти кажеш мені: «Ну, я хотів би бути таким і таким», добре, це моє бажання для тебе? Коли ви говорите мені, чи суперечить це моєму етичному кодексу? Ви можете сказати мені: «Я хочу, щоб тому-то-то-то перерізали горло». Ну, це не те, що я міг собі уявити. Я не хочу цього, тому це не може бути хтось із моєї отари. Ви говорите: «Я хочу, щоб такий-то помер». Ну, це не з моєї отари, це не з моїх овець. Але ти кажеш мені: “Я хотів би мати певний дохід, щоб жити добре. Я хотів би певного супутника в цьому світі, не називаючи супутника, а товаришування. Я хотів би бути щасливим у шлюбі. Я хотів би бути таким і таким”. Ну, все це увійде в моє стадо. Це входило б у мій етичний кодекс.

Гаразд, якби я був добрим пастирем, то я б представив вас собі, щоб ви сказали мені, що ви це маєте. Я б привів вас у загін. Я б прийняв кожне прохання такого характеру та доніс його прямо до розпорядження. Тоді Я добрий пастир, і мої вівці слухають мій голос і йдуть за мною. Але в історії, у 10-му розділі Івана, пам’ятайте, він іде першим, вони слідують за ним. Знаки слідують, вони не передують. Тож я просто прийму ваше прохання, якщо воно відповідає моєму етичному кодексу, а потім піду першим у те коло, куди ви повинні прийти. Я просто, як і на кораблі, введу себе в стан, коли ти розмовляєш зі мною і кажеш мені те, що ти сказав би мені, якби це було правдою. Потім, коли я переконаний, що ця річ реальна, бо я знаю, що уява створює реальність, я кидаю це. Це насправді не має значення. Я нічого не роблю, щоб це було так; це так! Це той момент, коли я це роблю.

Але чи чекати ми від кожної вагітності негайних пологів? Ні. Між усіма вагітностями в цьому світі є проміжки часу. Для одного насіння може знадобитися двадцять один день, як для курячого яйця, для іншого може знадобитися п’ять місяців, дев’ять місяців, рік і більше. Я не знаю проміжок часу між заплідненням насіння, коли воно інкубується, і воно проклюнулось, я не знаю. Я тільки знаю, що все насіння різне. Тож я прийму ваше прохання… Я візьму вас до себе. Якщо ваш запит відповідає моєму етичному кодексу, тоді ви мої вівці, частина моєї отари. Не ти людина, а твій запит, бо мене цікавлять лише мої бажання. Вони заблукали, і я повертаю всі свої бажання до своєї кошари, коли дізнаюся, хто такий пастух. Але якщо я не знаю пастиря, я випробовую всіх фальшивих пастирів світу.

Тому я кажу, що сьогодні найбільша потреба в новій христології. Не інша церква у світі, а інше мислення власної людської уяви як Христа. Ніколи не було іншого Христа. Ніколи не буде іншого Христа, чого б вас не вчив світ. І тому, коли мені сказали, що я йду приготувати місце для вас, так, він, зрештою, готує те місце, де я прокинуся як Батько. Це я знаю з досвіду. Але в інтервалі є інші місця для підготовки. І він бере всі прохання, іде та готує для них місце. Потім він доводить це у виконанні, що всі можуть повірити в нього. «Ви вірите в Бога, віруйте і в мене».

Тепер: «У домі Мого Отця багато осель» — незліченна кількість станів свідомості — «якби це було не так, чи сказав би Я вам?» Тож ви йдете, щоб підготувати місце, яке називається здоров’ям для одного, багатством для іншого, славою для іншого, все, що вони хочуть. Яка різниця, якщо хтось хоче бути знаменитим? Ви не хочете бути відомими, але вони хочуть бути відомими. А тому нехай славляться на мінливому піску, бо все це як на піску писати. І тому вони відомі сьогодні, і ви не можете сказати наступному поколінню їхнє ім’я та змусити їх хоч якось запам’ятати їх. Ми з тобою, якщо ти мого віку, ми згадуємо старих хлопців на картинках, і я розмовляю зі своєю донькою, і якщо вона не читає ці журнали, вона не знає, про що я говорю. Ми з вами подумали, мій Господи, хіба це не чудово просто зустрітися з ними, хіба це не чудово… і вона не знає, хто вони. Ну, сьогодні те саме відбувається в політиці, але вони не знають. Вони думають, що вони назавжди вигравірувані на граніті і що це за берегом води, але це не так. Це просто ескізи на піску, все це.

Але ми з вами, якщо ми знаємо джерело явищ життя, не має значення, якщо ви заберете в мене сьогодні все, що я маю, якщо я знаю, як я це зробив. Тому для нас дуже важливо, і це має бути, знати правду про створення речі. Це має бути для нас набагато важливіше, ніж те, що зроблено. Але людина губиться в створеному. І тому, якщо я заберу в себе те, що зроблено, але не заберуть у мене здатність це робити, я це перероблю. І тоді, зрештою, я знайду творця. Але не забирайте в мене знання про те, як я це зробив, а візьміть у мене те, що я зробив. І зрештою я знайду не лише те, як я це зробив, але й виробника. І ось куди Він нас веде, до Отця, бо Отець творить усе в цьому світі.

Але тим часом, гаразд, бери все, що хочеш, але не забирай у мене це знання про те, як я це зробив. ___(??) сьогодні всі повинні бути повністю захоплені цим інтересом щодо того, як зробити щось. Ну, я розповім, як це зробити. Я стою тут і знаю, чого хочу, і розум говорить мені, що я не можу цього отримати, і мої почуття заперечують, що я можу це отримати, але чи вірю я в Христа? Я кажу, що так. Чи вірю я тепер, що моя власна чудова людська уява — це Христос? На це я кажу так! Гаразд, віриш у це? Тоді довірся мені. Тепер, яку роль я збираюся зробити? Буду вважати, що він у мене є. Я не знаю, які кошти будуть використані, щоб це отримати. Я вважаю, що це у мене є, і скину це тут же, якщо я справді вірю, що моєю чудовою людською уявою є Ісус Христос, якщо я справді вірю, що для Нього все можливо, що для Христа немає нічого неможливого. Я твердо вірю в це.

Так, навіть у згадуванні чогось, що я намагався згадати цілий день, але не міг згадати. А потім ти повертаєшся, як сказав Блейк: «Вони знущаються над тобою і кажуть, що немає ні Бога, ні Сина Божого, що ти, о людська уява, о божественне тіло, — усе омана; але я знаю Тебе, о Господи, коли Ти постаєш перед моїми очима, навіть у цій темниці». Тому, коли я прокидаюся вранці, це повернення Уяви робить мене живим. Ну, «Тепер я беззаперечно довіряю тобі, я не можу згадати цього сьогодні, о Господи, але я хотів би знати це до того, як сонце зайде». А потім подякуйте йому: «Дякую, отче, ти завжди мене чуєш». А потім, поки я ходжу по землі, нізвідки з’являється… вірш, який ти не можеш запам’ятати, думка, яку ти не можеш запам’ятати… і раптом ти повертаєшся до нього і кажеш: «Дякую».

Я кажу вам це з досвіду. У мене були моменти, коли я не міг пригадати якусь думку, не міг. Я знав, що почув це, а потім повернувся й подякував йому. Він завжди мене чув. Потім, поки я про щось, мию посуд, мию каструлю, роблю коктейль, раптом це проходить через мозок. Що ти тоді скажеш? «Дякую, отче». Це ти сам. Ви звертаєтеся до себе, і все ж можете звернутися до нього так, ніби це був інший. Бо це інше, поки цей одяг не знято востаннє. Ви все ще одягнені в цей одяг, який обмежений. Потім, коли його знімають востаннє, ти і він — одне ціле. Але ви все одно можете звернутися до нього. І яке диво, ніч за ніччю, коли він ніби відступає, а потім повертається, як сказав Блейк, на мої втомлені очі, і тоді я починаю бачити. Якби він не повернувся, я б не побачила. Я б нічого не знала в цьому світі, якби він не повернувся.

Отже, Христос, до якого ви говорите і до якого ви звертаєтеся, є вашою чудовою людською уявою. Безмежно довіряйте йому. Він вас не підведе. Цієї ночі ти можеш взяти будь-яку мету, і мені байдуже, що це, якщо ти віриш у Христа. Якщо ви вірите, що вашою чудовою людською уявою є Господь Ісус Христос, тоді зверніться до нього. Уявіть щось і прийміть це на знак вдячності, просто забудьте про це і спостерігайте, як це здійсниться. Дозвольте вам сказати, що без цього знання ви все одно це робите, але пам’ять у людини коротка, і вона не впізнає власного врожаю. Якби ваша пам’ять пробудилася, ви б повернулися за минулі роки і побачили, що все, що з вами трапилося, сталося тому, що ви колись це уявили, або зі страху, і переважно зі страху, але в страху ви це уявили, а потім відкинули. Але ви посадили його і принесли у свій світ із насіння, як кукіль, так і пшеницю. Але людина не має пам’яті, тобто недостатньо довго, щоб усвідомити, що вона сама насаджує все це у своєму світі.

Тож дозвольте вам сказати, що ви настільки вільні, наскільки хочете бути, якщо вірите в Христа. Він не ззовні; він у вас як ваша власна чудова людська уява. Дозвольте мені повторити думку, яку я сказав раніше, що хвилювання, звичка хвилюватися, просто визнає брак віри у суверенітет Бога. Отже, ти хвилюєшся? Ну тоді ти не віриш у Христа. Він сказав: «Нехай не тривожаться ваші серця», тобто нехай вони не тривожаться, «ви віруєте в Бога, віруйте також і в мене». Що ж, якщо я дійсно в це вірю, я не можу хвилюватися. Я насправді вірю, що він і він один має ніхто не відомий спосіб здійснити те, що я повністю прийняв, уявивши це. Я уявив це, а потім сказав: «Дякую, Отче», бо він справді є Батьком. Він веде всіх нас до пізнання того, ким є Батько. І коли Він приводить нас до пізнання того, ким є Отець, Він приводить нас до нас самих, бо ми є Отець. Але поки ми не знаємо, що через досвід, коли Син відкриває нам як Отця, тоді повірте мені, бо я це пережив. повір мені Я кажу вам те, що знаю з досвіду.

Отже, немає обмежень для вашого продовження, збережіть обмеження, яке ви накладаєте на себе. Ваша фінансова картина, ваша соціальна картина, ваша інтелектуальна картина, усе це в межах ваших можливостей. Мені байдуже, чого ти хочеш. Ваші бажання — це вівці вашого пасовиська, а пастух — ваша власна чудова людська уява. Якщо вони заблукали, поверніть їх, а потім візьміть у кошари, де вони справді належать.

Тож сьогодні ввечері, коли ви йдете додому, якщо ви маєте звичку читати Біблію, я взяв 14-й розділ, лише його частину, Євангелія від Івана. Це такий славетний розділ! Насправді, це вся Біблія. Ви не можете…просто читати кожен вірш, щоб людина так захоплювалася, що ви оживаєте. У цьому розділі, коли вони попросили його показати Батька, він сказав: “Я був з вами всі ці роки, але ви не знаєте Батька? Коли ви бачите мене, ви бачите Батька; як тоді ви можете сказати: “Покажи мені Батька”?” (Івана 14:8). Потім він каже нам: «Я в тобі, а ти в мені, і ми одне ціле, а не двоє». Я живу в тобі, і ти живеш у Мені, і ми одне… і Я є Батько. Ну, людина цього не бачить. Ви не можете звинувачувати людину в цьому.

Я досі кажу, що сьогодні найбільша потреба – це не В’єтнам, не ___(??), ніщо у світі не зрівняється з ним…насправді, це надзвичайна потреба. Ця потреба полягає в новому мисленні про людську уяву та сприйнятті її як Христа. Якщо людина побачить свою власну Уяву як Христа, тоді всі так звані проблеми світу розчиняться. Не було б проблем, бо в ньому гармонія. У цьому світі не може бути жодної перешкоди для будь-кого, хто бачить свою власну Уяву як Христа. Я міг би сказати будь-кому: “Назвіть це. Ви вірите, що ваша уява – це Христос?” так «Ну, якщо ти хочеш, щоб ця ніч була деінде, де б ти була?» І він називає це. Я кажу: «Ну, у вашій уяві спите там, як ніби це правда». «Але я не можу собі цього дозволити». “Забудь про це. Христос може дозволити собі все. Усе твоє – моє, а моє – твоє”. Зараз він говорить до нескінченності, тому не кажіть, що ми не можемо собі цього дозволити. Отже, у вас немає часу? За весь час я вічність, це все моє. Ви дійсно вірите в Христа? Я кажу, що Христос — це ваша чудова людська уява. Де б ти спав цієї ночі, якби хотів бути іншим, ніж ти є, або бути в якомусь іншому місці, ніж ти? Як би ти спав і де б ти спав? І він називає це. Ну, а тепер спи там, як людина, і спи в тому місці, ніби це правда. Не питайте мене, як: «У мене є шляхи та засоби, яких ви не знаєте».

Мені подзвонив чоловік три тижні тому, щойно я відкрила. Побачив оголошення в газеті і сказав: «Мене звати так-то, ти мене пам’ятаєш?» — сказав я невиразно. “Я приходив до вас у Нью-Йорк. Пам’ятаєте, коли я сказав, що хочу поїхати до Каліфорнії, ви сказали мені, що якби я лише припускав, що я в Каліфорнії, я б поїхав до Каліфорнії?” Я сказав, так, невиразно. Я багатьом людям це казав. Але він сказав: “Ось я, ми з дружиною в Каліфорнії. Наші діти вже виросли і поїхали кудись, але ми тут”. Потім він сказав мені: “Звичайно, ти знаєш, що я не проданий тим, що ти вчиш про почуття, це секрет. Тому що причина, чому я прийшов сюди, полягає в наступному: наша фабрика, де я працював роками, відкрила фабрику на узбережжі, і мене перевели”. Отже, його перевела його фабрика. Він не бачив, що літав у космосі й сидів тут, у Каліфорнії, тому не вірить, що це почуття є секретом. Я запитав, ти зробив це, ти відчував, що ти в Каліфорнії? Він сказав: “О, так, я відчув це, але це сталося не так. Фабрика відкрила фабрику на узбережжі, перевела мене, і ось я зараз тут. Тож я не повністю переконався в тому, що ви вчите про почуття, це секрет”. Отже, що ти збираєшся сказати? Ви берете свої перли і кидаєте їх перед свинями світу. Вони або беруть його… і скидають. Ви кидаєте його, хоча вас попереджають не робити цього. Як я можу розрізнити, хто візьме, а хто ні? Ти просто скажи це.

Сьогодні ввечері який натовп у цьому світі повірить мені, коли я скажу вам, що найбільше в світі потреба в новому мисленні про людську уяву? Тут наш покійний президент Гувер, коли він виступав на з’їзді в Сан-Франциско, сказав: «Підйом і занепад націй можна простежити до злету і занепаду ідей, закладених у розум людини». Ось людина, яка піднялася з самого низу вгору; закінчив коледж, у нього не було грошей; залишив мільйони не лише своїй родині, але й своїм благодійним організаціям, усім благодійним організаціям, які йому подобалися; і дали нашій країні, знали ми це чи ні. Його багато промовляли, але час доведе, що містер Гувер був справді великою людиною.

Він прийшов у певний час…він не спричинив жодної депресії…але він каже нам, що всі речі в цьому світі, підйом і падіння націй, можна простежити до підйому та падіння ідей, імплантованих у розум людини. Ось що він сказав. Він надіслав мені копію своєї адреси з автографом, і вона в мене є. Попросив у мене примірник моєї книжки «Пробуджена уява», яку, я впевнений, він мав у своїй бібліотеці донині… коли він жив у Нью-Йорку в Waldorf Astoria. І от, у мене є та його маленька брошура, яка була його останнім зверненням до Республіканської партії в Сан-Франциско за два роки до його смерті. Ну, не скидайте з рахунків його, людину, яка досягла найвищої посади в нашій країні і була справді великим розумом. Він бачив, як все працює: ти впроваджуєш ідею і приймаєш, що вона працюватиме в цьому світі.

Я міг би взяти всіх цих чоловіків, якими б ми з вами захоплювалися, якщо вони чесні, ___(??) з чого це починається. Отже, коли вони виходять, щоб насадити в наш розум те, що принижує нас і облагороджує їх, багато з них знають, що вони роблять, але вони не знають Христа. Бо якби вони знали, їм не довелося б принижувати нас, щоб самооблагородити. Якщо я хотів піднятися, я не повинен штовхати вас вниз, а потім, все відносно, думати, що я піднявся… Я все ще там, де був раніше. Дозволь мені залишити тебе там, де ти є, і встати самому. Але щоб штовхнути вас і сказати, дивлячись на вас: «Я кращий, ніж», я не піднявся.

Тож нехай сьогодні кожен у цьому світі прийме цей закон і застосує його. Дозвольте вам сказати, це вас не підведе, це не може вас підвести. Я говорю з досвіду, не лише про Обіцянку, де я повністю виконав Писання, але я говорю про закон Божий, де я довів поза всяким сумнівом, що вони не можуть підвести. Тож сьогодні ввечері, коли ви лягаєте спати й живете у своїй власній чудовій людській уяві, ви можете сказати: «Дякую, батьку», ніби ви звертаєтеся до іншого. Це ви самі, тому що ви знаєте, що це ваша власна уява. І просто подумайте, чого ви хочете, припустіть, що ви це маєте, і скажіть: «Дякую». Це твій Батько. «Ви вийшли від Отця, прийшли на світ, а тепер покидаєте світ, ідучи до Отця». Зрештою ви досягнете його, і коли ви досягнете його, ви самі.

Немає іншого Батька; немає іншого Бога.

А тепер зайдемо в Тишу.

* * *

З: (Нерозбірливо)

Відповідь: Що викликає брак віри в Бога? Ну, сер, я б сказав, що людину ввели в оману. Несвідомо, бо вони сліпі поводирі, сліпі вожді сліпих, і вони теж вірять у якусь зовнішню творчу силу. Навіть якщо вони носять корону і називають себе найвищим іменем у світі на якійсь політичній чи релігійній картині, вони все одно не знають, хто такий Христос; вони насправді ні. Тому ви можете сказати в кінці: «Прости їм, бо вони не знають, що роблять».

Коли ви йдете перед цими людьми, вони насправді не знають. Зрештою, я з ними розмовляв, я був з ними на телебаченні, на радіо, а вони такі сліпі, як інші. Вони насправді не знають. Вони проходять через увесь цей паштет, святі дні, священний хліб, священне вино, святу воду і все це, і ви кажете: ну, вони просто сліпі провідники. Вони не знають, що роблять. Ви не можете їх критикувати, якщо вони не знають. Вони просто беруть на себе всі ці маленькі ролі одного в цьому стані, вищому стані, іншому стані, але вони не знають. І це, здається, частина моделі світу, через який потрібно пройти. П’єса грається саме так. Він приходить у світ посеред синедріону, і вони не знають. Він тлумачить Писання, але вони не можуть слідувати його тлумаченню Писань.

Він тлумачить Писання, виконуючи Писання. Його перші слова в Книзі Луки: «Сьогодні сповнилося це Писання». Де?—в нього. «Я прийшов лише для того, щоб виконати Писання». Він цитує 61-й розділ Ісаї, він цитує перший вірш і половину другого вірша, він каже: “Це виповнилося сьогодні. Дух Господа Бога на мені”. Але вони не можуть цього зрозуміти. Вони сказали: «Ми знаємо цього чоловіка, звідки він». Отже, він розгортає в собі Писання і розповідає їм справжнє тлумачення Писання, але вони не можуть слідувати йому. Вони очікують, що якась істота прийде ззовні. Сьогодні ми очікуємо, що якийсь новий лідер вийме нас із сум’яття, в якому ми опинилися, і ми завжди переслідуємо щось ззовні. Поки ми знаходимо щось зовні, ми ніколи не знайдемо його. Він всередині.

І тому мені байдуже, що ви думаєте, що завтра стане вашим рятівником… гаразд, він врятує нас завтра, ми проголосуємо за нього. Все, що ви отримаєте, це більше податків. Вам сказано про це в Книзі Самуїла. Це так чітко сказано в першій книзі Самуїла. Отже, він ___(??) буде моїм лідером, а потім, перше, що він зробить, він обкладе вас податком. Тоді він кличе ваших синів до свого війська, і ваших дочок, і ваших служниць, і все ваше. Нарешті він кличе вас. Коли він кличе тебе, ти кричиш, щоб тебе врятували від одного, якого ти сам вибереш. Тоді немає вуха, щоб почути вас. Бо хто той, до кого ти дзвониш? Це ти сам… і більше нікому відповісти. Це книга Самуїла (1 Сам. 8:10).

Але людина не повірить. Він вважає, що це якась світська історія, але це не так. Вся справа розкривається в людині. Нас попереджають вранці, опівдні та ввечері не йти за фальшивими богами. Одного разу я сказав Хакслі… він прийшов додому обідати, і я сказав: «Ви знаєте»… не те, що він належав до аристократії; він належав до аристократії в інтелектуальному сенсі, тому що Метью Арнольд і вся ця юрба всі були частиною його крові. Але я сказав йому: «Знаєш, Олдосе, я не прийму ніякої аристократії, крім аристократії Духа». Він подивився на мене і був дуже здивований. Я сказав: “Я серйозно це маю, маю на увазі кожне слово, яке я сказав. Я не погоджуся на аристократію, крім аристократії Духа. Я жодного разу не зустрічав людину, відколи я почав пробуджуватися, щоб я відчував себе вищим. Я не можу зустріти нікого, щоб я відчував, що він мій вищий. Він може мати більше грошей, я визнаю це; я не хочу цього. Він більш відомий, я визнаю це; мені це не потрібно. Він сильніший за мене, він молодший за мене, він красивіший за мене, звичайно. Але я все одно не кажу, що він мій вищий, оскільки я прокинувся від мрії життя, щоб я міг назвати його вищим. Але врешті-решт ми всі єдині.

І тому, коли хтось каже мені, що він важливий, і цей важливий… хіба ти не чуєш, як вони кажуть: «Знаєш, кого я сьогодні бачив за обідом?» і вони згадують якусь людину. Він вас знав? Ні. Він приходив і говорив з вами? О, ні. Але він його побачив. Він такий гордий, що навіть сидів у тому самому ресторані. Він оплатив ваш рахунок? Ні. Яке це має до нього відношення? Але він його бачив, уявляєте!

Минулого року на Барбадосі — у нас було два райських місяці — в одному з наших готелів, де ми жили. І знаючи, що ми приїхали з Каліфорнії і живемо в районі Голлівуду, він запитував про всіх цих акторів і актрис. Я їх не знаю. Я маю на увазі, що я не маю бажання їх знати. Вони чудові у своїй сфері, але я не хочу їх знати. Сходіть на шоу і насолодіться їхнім виступом, чудово. Але він продовжував питати мене про все це. Знаєш, що я зробив? Через деякий час, коли він почав питати… «О, вона чудова! і він чудовий! і так і так», я сказала йому все це, і це надзвичайно схвилювало його. Я сказав, що ___(??) просто тхне багатством. Він любив це. А цей, о, він був одружений кілька разів, а вона виходила заміж кілька разів, і я вигадав усі ці чудові історії, все для нього. Він любив це. І він не знав, що я сидів там і дивився на цього чудового чоловіка — він хороший хлопець, він керує нашим готелем, одним із них, і тут він настільки заінтригований, що я б навіть знав.

Я сказав: «Знаєш, я б пішов у Hamburger Hamlet, і вона прийшла б». Тому що моя донька одного разу сказала мені, що ця дівчина заходить, я зараз забув її ім’я, але ви всі її знаєте, і тому вона заходить. І вона дуже мила дівчина, і коли вона заходить, вони всі підходять і просять її підписати, і вона завжди це підписує. О, вона грала у виставі «Моя прекрасна леді» на Бродвеї. Тим не менш, ви її знаєте. Ну, я сказав: “Вона така мила. Вона приходить і знає всіх, і всі вони приходять, вона з усіма розмовляє”. І він подумав: «Хіба це не чудово». Гаразд, так розважай його, просто розважай його…дитина, просто дитина…менеджер готелю, але просто дитина. Він вважає, що я маю бути вражений, оскільки я навіть відвідав Гамбургер Гамлет і мав честь побачити її. Він хотів би її побачити. Тож він попросив у мене те й те… і всі ці речі, які він читає в книжках… і тому я просто грав свою роль, щоб розважити його. І по-своєму думає, бачте, як церква просвітить, а все було брехня. Зовсім їх не знаю.

Ось що церква зробила з цілим величезним світом, коли вони говорять про Христа. Вони зовсім не знають Христа. Вони не мають жодного поняття про те, ким є Ісус Христос. Ісус Христос — ваша власна чудова людська уява.

на добраніч